Термин «феноменологическая эстетика» Шпет не употреблял, но его подход к эстетическим проблемам может быть определен именно как феноменологический. Анализ его опубликованных трудов, и историко-философская реконструкция текстов, хранящихся в архиве, показывает, что само отношение Шпета к сознанию остается феноменологическим на протяжении всего его творчества, особенно в рамках герменевтического поворота к предметам гуманитарных наук: лингвистики, истории, филологии, искусствоведения, психологии, эстетики. Его версия феноменологической эстетики представлена в наиболее существенных работах — «Эстетических фрагментах» и «Проблемах современной эстетики». Шпет — сторонник принципиальной философской эстетики, не сводимой к психологии эстетического переживания и изучающей эстетическое сознание как в его актной структуре, так и в отношении к другим видам сознания (религиозному, научному). Он работал в пограничной сфере между  феноменологией эстетического предмета (Gegenstandphanomenologie) и феноменологией конститутивных актов (Aktphanomenologie), определяя эстетику как «учение об эстетическом сознании, коррелятивное онтологическому учению об эстетическом предмете».

Підручник, що не мас аналогів на видавничому просторі України, створений за матеріалами університетського курсу, який читається авторому Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, Міжнародному Соломоновому університеті; він апробований також у Національному університеті «Києво-Могилянська Академія». Обраний автором проблемний метод викладу матеріалу дає можливість простежити в розвитку філософії культури історію її певних проблем: типології культури та її цивілізаційних форм; архетипно-традиційного, міфічного та символічного як найуніверсальніших модусів буття культури в знаку; порівняння як основи діалогічних відношень у культурі та інтертекстуальності як принципу породження та динамізації тексту культури тошо. Розрахований на студентів філософських факультетів і представників інших гуманітарних дисциплін.