Книга известного русского философа В. Ф. Эрна (1882–1917) знакомит с жизнью и деятельностью украинского философа, поэта, педагога Г. С. Сковороды, который вел жизнь странствующего нищего-философа и чьи сочинения распространялись в рукописях. В его философских трактатах библейская проблематика переплетается с идеалами платонизма и стоицизма.

Статья из журнала «Вопросы философіи и психологіи. Журналъ» за ноябрь 1894 г.

Табачников Исай Аронович (1904 г. рождения), кандидат философских наук, доцент кафедры философии Киевского государственного педагогического института имени А. М. Горького. С 1930 г. ведет в высших учебных заведениях педагогическую и научную работу в области диалектического материализма и истории украинской философской мысли. Является составителем собрания сочинений Г. С. Сковороды («Твори», т. 1-2, Київ, 1961), автором ряда статей о нем и исследователем рукописного наследия Сковороды; более двух десятков лет он работает над разысканием рукописей мыслителя; им найдено более тридцати рукописей, в том числе два новых, около двухсот лет неизвестных произведения Сковороды.

У книзі розповідається про життя і діяльність Григорія Сковороди — гуманіста, поета, філософа і просвітителя другої половини XVIII століття.

До цього видання увійшли всі ориґінальні твори Сковороди. Твори розміщено у хронологічному порядку. До першого тому увійшли літературні та філософські твори Г. Сковороди, написані ним з середини 50-х до середини 70-х років XVIII ст. До другого — твори, написані з середини 70-х років XVIII ст. до кінця життя. Крім філософських творів, тут публікуються понад 120 листів Сковороди, значна частина яких написана латинською мовою, здійснені Сковородою переклади творів Плутарха і Ціцерона та інші матеріали, які є джерелом вивчення життя, творчості та світогляду мислителя. У другому томі вміщено написану М. Ковалинським біографію Г. С. Сковороди та кілька листів до Сковороди його сучасників.

Первый том включает произведения Г. Сковороды, написанные в 1750–1775 гг. Порядок размещения произведений позволяет проследить эволюцию философских взглядов Г. С. Сковороды. Том открывается сборником стихов «Сад божественных песен». Из «Сада» выбраны песни, представляющие ценность в философском отношении. «Басни Харьковские» и последующие произведения, среди которых и два недавно найденных — «Беседа 1-я» и «Беседа 2-я», характеризуют мыслителя как философа, поставившего в центре своей системы этико-гуманистическую концепцию. Том завершает «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира».
В состав второго тома вошли философские сочинения Г. Сковороды, созданные им в 70–90-х годах XVIII в.: трактаты «Икона Алкивиадская» и «Жена Лотова», диалоги «Брань архистратига Михаила со Сатаною», «Пря беса со Варсавою» и «Потоп змиин» и две притчи — «Благодарный Еродий» и «Убогий Жаворонок».
Помимо этого в том включены эпистолярное наследие философа, составляющее более ста двадцати писем, его филологические исследования и переводы.

Україна знову стала на шлях духовного відродження. Багато людей повертаються до Бога, читають Біблію. Читають... та чи розуміють? Гадаємо, що у цьому їм допоможе «любитель священної Біблії» Григорій Сковорода, який заговорив у цій книзі зрозумілою сучасною українською мовою. Із всього творчого доробку мислителя тут найбільш повно представлені його діалоги й трактати, в яких дається роз’яснення «Святого письма», розуміння Бога, Всесвіту, Людини. Вперше друкується переклад біографії Г. Сковороди, що її скомпонував його друг і учень М. Ковалинський.
Для всіх, хто цікавиться історією та розвитком духовної культури, філософії.

Юрий Михайлович Лощиц (р. 1938) — русский поэт, прозаик, публицист, литературовед. Лощиц является одним из видных современных историков и биографов. Г. Сковорода — один из первых в истории Украинской мысли выступил против церковной схоластики и призвал к поискам человеческого счастья.

Монография академика Дмитрия Багалея о Григории Сковороде — наилучшая в сковородиноведении. Первое издание было издано в 1926 году мизерным тиражом, и оно сразу стало библиографической редкостью наряду с древними фолиантами.

Первый том включает произведения Г. Сковороды, написанные в 1750—1775 гг. Порядок размещения щюпзведений позволяет проследить эволюцию философских взглядов Г. С. Сковороды. Том открывается сборником стихов «Сад божественных песен». Из «Сада» выбраны песни, представляющие ценность в философском отношении. «Басни Харьковские» и последующие произведения, среди которых и два недавно найденных — «Беседа 1-я» и «Беседа 2-я», характеризуют мыслителя как философа, поставившего в центре своей системы этико-гуманистическую концепцию. Том завершает «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира».
В состав второго тома вошли философские сочинения Г. Сковороды, созданные им в 70—90-х годах XVIII в.: трактаты "Икона Алкивиадская" и "Жена Лотова", диалоги «Брань архистратига Михаила со Сатаною», «Пря беса со Варсавою» и «Потоп змиин» и две притчи — «Благодарный Еродий» и «Убогий Жаворонок».
Помимо этого в том включены эпистолярное наследие философа, составляющее более ста двадцати писем, его филологические исследования и переводы. Заключается том биографией Сковороды, написанной его другом и учеником М. Ковалинским, которая представляет собой один из важнейших источников изучения философии и творчества Г. Сковороды.

«Дотеперішнє, дуже недокладне, вивчення філософії Сковороди довело Володимир Шаяндо жалюгідних викривлень його поглядів і до неправильної оцінки його значення в історії української духовости і літератури. Що ж говорити про пересічного інтеліґента! Він, звичайно, має уявлення про твори Сковороди як про якісь пасивістичні, аскетичні, відірвані від життя концепції, від яких треба тікати скільки змоги далі. Тим часом погляди Сковороди не тільки випередили на добрих два століття розвиток української духовости, не тільки витримують огненну пробу історії, але й із гідністю репрезентують глибокі етичні цінності українського світовідчування і світогляду».