Учебное пособие, подготовленное Институтом философии им. Г. С. Сковороды НАН Украины, освещает развитие религии на украинских землях, дает знания о религиозных процессах и закономерностях их развития в разных конфессиях. Религии древних обществ на землях Украины, дохристианские языческие верования, христианизация Украины, Средневековое христианство, религиозно-церковная жизнь в Украине во время ее безгосударственности, колониальной неволи, религии национальных меньшинств в Украине, религиозно-церковные процессы периода советской власти, религиозно-церковная жизнь в независимой Украине, тенденции развития религии в ближайшем будущем — такова краткая периодизация материалов пособия и отдельных его разделов.

Книга написана на концептуально новій основі. Це перший підруч­ник з усної народної творчості, виданий у роки незалежності Украї­ни. У ньому широко представлено різножанровий фактичний матері­ал, використано вагомі здобутки вітчизняних та зарубіжних дослід­ників. У підручнику висвітлюються розвиток народної творчості від витоків до сучасності, особливості побутування текстів за певних істо­ричних умов. Запропоновано нову періодизацію фольклору та класи­фікацію жанрів з урахуванням сучасних досліджень історії, етно­психології, культурології, міфології. Кожне явище народної творчості розглядається у його зв’язку з художньою літературою.
Підручник орієнтований на студентів філологічних, народознав­чих, культурологічних та інших гуманітарних спеціальностей, а також магістрантів, аспірантів та фахівців, які цікавляться українською куль­турою.

Протягом усієї історії український народ не мав іншої інституції, яка 6 справила більший вплив на розвиток його освіти, науки, культури, ніж Києво-Могилянська академія. Впродовж віків вона була виразником і носієм традиційних рис духовності українського народу, могутнім чинником формування його самосвідомості, джерелом ідей боротьби за батьківську віру і національну свободу. Для українців вона завжди буде національною святинею, не меншою, ніж Падуя чи Болонья для італійців, Оксфорд — для англійців, Сорбонна — для французів, Карловий університет — для чехів, Ягеллонський — для поляків. Саме завдяки Києво-Могилянській Академії українське Відродження набуло рис захисту вітчизняних духовних здобутків: мови, традицій, звичаїв, віри, шлях до якого простягся через освіту — відкриття шкіл і друкарень, підготовку вчителів, підтримку письменників, поширення знань, зміцнення авторитету Православної церкви, її реформування.

Збірник вибраних праць М. І. Костомарова, названий за його відо­мою монографією «Слов’янська міфологія», містить найважливіші до­слідження його з фольклористики, літературознавства, а також окремі публіцистичні виступи, що мають безпосереднє відношення до історії української культури.

«…Одному доверяется простое письмо, а другому доверяется большое и тайное, от чего зависит судьба многих. Так и я. Я знаю, что обязан передать Бхагавадгиту русскому читателю и что с меня спросится за это. Двадцать пять лет я работал над этим, отталкивая и вникая, поскольку был способен. Я не надеялся издать эту работу и думал только о том, как бы сохранить её. Но вот, Жизнь совершенно неожиданно открыла мне возможность издать Гиту. Я принял это, как милость Жизни, что моя работа не отвергнута и даже более того, что дана возможность продолжать». /Из писем Бориса Леонидовича Смирнова/

«Мої нотатки про Канта, опубліковані 1924 року в "Ревіста де Оксіденте", — не що інше, як коротенька промова до його роковин. Мова в них, властиво, не про філософію Канта, а про зв’язок між Кантом та його філософією. Такий спосіб трактування філософії, коли говорять не про неї саму, а про її злучення з людиною, котра її випродукувала, не є примхою чи якимсь дивацтвом. Гадаю, саме в цьому полягає правдива суть історії філософії».

Історія філософії: Підручник / Ярошовець В. І., Бичко І. В., Бугров В. А. та ін.; за ред. В. І. Ярошовця. —  К.: Вид. ПАРАПАН, 2002. —  774 с.
У підручнику розглядаються основні проблеми історії філософії, простежується процес становлення та розвитку різноманітних напрямків, течій, шкіл. Важливе місце приділяється парадигмальному характеру історико–філософського знання, що поєднує в собі всезагальність та цілісність конкретно–історичного уявлення про реальність. Особлива увага надається оригінальному розумінню співвідношення філософії та історії філософії.
Для студентів вищих закладів освіти.

Еще до недавнего времени украинскую философию олицетворяло одно имя — Григорий Сковорода. Авторы учебного пособия приоткрывают новый ракурс на всю историю украинской философии, представляя вниманию читателя около 120 имен украинских мыслителей — основные этапы их жизни и творчества, концептуальную основу их философского наследия и др. Приводится широкая библиография. К сожалению, эта книга стала последней редакционной работой в жизни известного украинского ученого, философа, декана философского факультета КНУ им. Шевченко, инициатора создания цикла книг по истории украинской философии и культуры Николая Федосеевича Тарасенко.

  Бертран Рассел (1872 — 1970) — відомий англійський філософ, математик і громадський діяч, лауреат Нобелівської премії 1950 року. На сторінках цієї праці в популярній формі викладено історію західноєвропейської філософії від її народження в еллінській античності й до нашого сторіччя, докладно висвітлено взаємозв’язок та взаємовплив філософії і процесів розвитку суспільства й практичної діяльності людей.
Книжка корисна для тих, хто вивчає історію філософії в навчальних закладах, та для самоосвіти.

«...Мислення певної епохи може прибрати щодо мислення давніших епох двох протилежних постав, надто ж стосовно нещодавнього минулого, котре завжди є найактивнішим нагромаджувачем геть усього дотеперішнього. І справді, є епохи, коли мислення свідомо розвиває зароджені передніше ідеї, та епохи, коли нещодавнє минуле сприймається як таке, що потребує нагального, докорінного реформування. Перші є епохами мирної, а другі — войовничої філософії, котра прагне до руйнації минулого шляхом його радикального подолання. Наша епоха належить до останнього різновиду, але при цьому її треба розглядати не як таку, що тепер завершується, а лиш зароджується».