«Роздуми» Марка Аврелія — записки з мандрівки до самого себе. Посідаючи владу над величезною державою, римський імператор Марк Аврелій Антонін наполегливо шукає себе як простого громадянина Всесвіту. Спомогою в цьому — філософія, зокрема, вчення стоїків: з одного боку — послідовно матеріалістичне, з іншого — одне з найодухотвореніших у європейській інтелектуальній історії.
Для тих, хто в пошуку.

«Антихристианин. Проклятие христианству») — философская работа немецкого философа Фридриха Ницше, поднимающая проблему сущности христианства. Первоначально эта работа Ницше задумывалась как первая книга «Переоценки всех ценностей». Книга писалась почти параллельно с «Сумерками идолов». Однако планы Ницше меняются и он вскоре сообщает Г. Брандесу о том, что он закончил «Переоценку всех ценностей». То же он писал П. Дёйссену 26 ноября, сообщая, что «Переоценка всех ценностей» с основным заглавием «Антихристианин» готова.

«Мої нотатки про Канта, опубліковані 1924 року в "Ревіста де Оксіденте", — не що інше, як коротенька промова до його роковин. Мова в них, властиво, не про філософію Канта, а про зв’язок між Кантом та його філософією. Такий спосіб трактування філософії, коли говорять не про неї саму, а про її злучення з людиною, котра її випродукувала, не є примхою чи якимсь дивацтвом. Гадаю, саме в цьому полягає правдива суть історії філософії».

«Ми зібралися тут, щоб вшанувати пам’ять нашого земляка композитора Конрадіна Крейцера. Якщо ми задамось метою вшанувати одного з тих, хто покликаний до створення великих творів, то передусім ми повинні віддати належне його доробку. У випадку композитора ми здійснюємо це відтворюючи його твори. Тут звучить пісня, музика хоральна, оперна і камерна. У цих звуках нам являється митець, лише у своїй творчості він може постати перед нами по-справжньому. Чим вища майстерність митця, тим автономнішим, самостійнішим стає щодо свого творця його доробок».

Еще до недавнего времени украинскую философию олицетворяло одно имя — Григорий Сковорода. Авторы учебного пособия приоткрывают новый ракурс на всю историю украинской философии, представляя вниманию читателя около 120 имен украинских мыслителей — основные этапы их жизни и творчества, концептуальную основу их философского наследия и др. Приводится широкая библиография. К сожалению, эта книга стала последней редакционной работой в жизни известного украинского ученого, философа, декана философского факультета КНУ им. Шевченко, инициатора создания цикла книг по истории украинской философии и культуры Николая Федосеевича Тарасенко.

Протягом усієї історії український народ не мав іншої інституції, яка 6 справила більший вплив на розвиток його освіти, науки, культури, ніж Києво-Могилянська академія. Впродовж віків вона була виразником і носієм традиційних рис духовності українського народу, могутнім чинником формування його самосвідомості, джерелом ідей боротьби за батьківську віру і національну свободу. Для українців вона завжди буде національною святинею, не меншою, ніж Падуя чи Болонья для італійців, Оксфорд — для англійців, Сорбонна — для французів, Карловий університет — для чехів, Ягеллонський — для поляків. Саме завдяки Києво-Могилянській Академії українське Відродження набуло рис захисту вітчизняних духовних здобутків: мови, традицій, звичаїв, віри, шлях до якого простягся через освіту — відкриття шкіл і друкарень, підготовку вчителів, підтримку письменників, поширення знань, зміцнення авторитету Православної церкви, її реформування.

«…Одному доверяется простое письмо, а другому доверяется большое и тайное, от чего зависит судьба многих. Так и я. Я знаю, что обязан передать Бхагавадгиту русскому читателю и что с меня спросится за это. Двадцать пять лет я работал над этим, отталкивая и вникая, поскольку был способен. Я не надеялся издать эту работу и думал только о том, как бы сохранить её. Но вот, Жизнь совершенно неожиданно открыла мне возможность издать Гиту. Я принял это, как милость Жизни, что моя работа не отвергнута и даже более того, что дана возможность продолжать». /Из писем Бориса Леонидовича Смирнова/

«...Мислення певної епохи може прибрати щодо мислення давніших епох двох протилежних постав, надто ж стосовно нещодавнього минулого, котре завжди є найактивнішим нагромаджувачем геть усього дотеперішнього. І справді, є епохи, коли мислення свідомо розвиває зароджені передніше ідеї, та епохи, коли нещодавнє минуле сприймається як таке, що потребує нагального, докорінного реформування. Перші є епохами мирної, а другі — войовничої філософії, котра прагне до руйнації минулого шляхом його радикального подолання. Наша епоха належить до останнього різновиду, але при цьому її треба розглядати не як таку, що тепер завершується, а лиш зароджується».

  Бертран Рассел (1872 — 1970) — відомий англійський філософ, математик і громадський діяч, лауреат Нобелівської премії 1950 року. На сторінках цієї праці в популярній формі викладено історію західноєвропейської філософії від її народження в еллінській античності й до нашого сторіччя, докладно висвітлено взаємозв’язок та взаємовплив філософії і процесів розвитку суспільства й практичної діяльності людей.
Книжка корисна для тих, хто вивчає історію філософії в навчальних закладах, та для самоосвіти.