Під назвою «Індійські легенди» в журн. «Житє і слово» (1896, кн. 4) І. Франко розпочав публікацію циклу своїх перекладів з епічних пам’яток давньоіндійської літератури — «Махабхарати», «Маркандеї-пурани» і «Сутта-Ніпати». Протягом усього творчого шляху поет виявляв постійний інтерес до літератури давньої Індії. Крім перекладів, І. Франкові належать вільні переробки легенди «Цар і аскет», «Пісні про високе змагання» з буддійської книги «Сутта-Ніпата» (друкується в тексті розвідки «Пісня про Правду і Неправду»), твору під назвою «Притча про життя» (ввійшла до збірки «Мій «Ізмарагд»; в інших публікаціях відома під назвою «Чоловік у балці»), а також «Короткий нарис історії староіндійського (санскритського) письменства».